НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

/Files/images/72076170.jpg

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей. Таке виховання включає розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини тощо.
Надзвичайно важливим є формування в дитини дошкільного віку патріотичних почуттів. Адже саме в цей період закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей - батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

/Files/images/квіти.png

Від народознавства — до свідомого патріотизму

Щоб виховати свідомого громадянина і патріота, треба змалечку прилучати дитину до культурно-історичних цінностей свого народу.
І сьогодні відбувається активне повернення до джерел народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного багатства які сягають у глибину століть.
Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу постійно прилучає дітей до українських національних традицій, звичаїв, культури, ознайомлення малюків з рідним краєм, оселею, домівкою, з найближчим рідним довкіллям, а від нього до інших просторів України.
Провідними засобами впливу на дитину, які використовують педагоги закладу, є засоби народної педагогіки: рідна мова, усна народна творчість, пісенне та хореографічне мистецтво, народна гра та іграшка, календарно-обрядові свята, народне декоративно-вжиткове мистецтво, звичаї, традиції, символи, родинно-побутова культура.
Для ознайомлення дітей з державними символами України в закладі створено куточок національної символіки.
З метою ознайомлення малюків з державними та народними символами України в групах також створені національні куточки, в яких представлені старовинні предмети побуту та вжитку, народних промислів, вироби народних умільців, символи природи України.
/Files/images/20151112_150054.jpg /Files/images/20151112_143617.jpg /Files/images/20151112_145444.jpg
/Files/images/20151112_143551.jpg /Files/images/20150812_100557.jpg /Files/images/20151115_143212.jpg

"День вишиванки"

/Files/images/grupa_3/DSC05771.JPG /Files/images/grupa_3/DSC05758.JPG
/Files/images/grupa_3/IMG_3239.JPG /Files/images/grupa_3/IMG_3248.JPG

Мітинг-реквієм біля військового поховання у сквері імені Петра Кандаурова (05.05.2018)

У сквері імені П. Кандаурова пройшов мітинг-реквієм, присвячений відзначенню Дня пам’яті та примирення та 73-ї річниці Перемоги у над нацизмом у Другій світовій війні. На мітингу були присутні заступник голови Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради Веліканова О.Г.,ветерани Другої світової війни, начальник Управління освіти Збицька О.Л., депутати Харківської міської ради, керівники, працівники, учні та вихованці навчальних закладів, мешканці району...

/Files/images/mting_050518/IMG_1206.JPG /Files/images/mting_050518/IMG_1210.JPG
/Files/images/mting_050518/IMG_1212.JPG /Files/images/mting_050518/IMG_1214.JPG
/Files/images/mting_050518/IMG_1218.JPG /Files/images/mting_050518/IMG_1207.JPG

Свято народної пісні

/Files/images/grupa_3/IMG_3225.JPG /Files/images/grupa_3/IMG_3264.JPG
/Files/images/grupa_3/IMG_3303.JPG /Files/images/grupa_3/IMG_3369.JPG

Районний мітинг-реквієм, присвячений 74-й річниці визволення Харкова від нациських загарбників та Дню міста (22.08.2017)

На мітингу були присутні голова Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради Вельможна О. І., депутати Харківської міської ради, начальник Управління освіти Збицька О.Л., керівники навчальних закладів, ветерани Другої світової війни, учні й вихованці навчальних закладів, в тому числі і нашого дошкільного закладу.

/Files/images/DSC_0507.JPG /Files/images/DSC_0534.JPG
/Files/images/DSC_0528.JPG /Files/images/DSC_0529.JPG

Дошкільнята відзначили День вишиванки

18 травня наш народ величає українську вишиванку. Дошкільнята закладу залучилися до святкування Всеукраїнського Дня вишитої сорочки. Було проведено тематичні заняття, проведено розвагу "Вишиванка-вишиваночка". Вихованці закладу читали вірші, співали українські пісні, водили хороводи.

/Files/images/20170519_095144.jpg /Files/images/20170519_095317.jpg
/Files/images/20170519_095545.jpg /Files/images/DSC_0350.JPG
/Files/images/DSC_0349.JPG /Files/images/IMG_20170519_093151.jpg

До Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Відповідно до Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», на виконання Указу Президента України «Про відзначення у 2017 році Дня пам'яті та примирення і 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні», проведено заходи з метою гідного вшанування подвигу переможців нацизму у Другій світовій війні, ветеранів війни, увічнення пам'яті загиблих у Другій світовій війні, а також утвердження патріотизму та національної гідності дошкільників
/Files/images/DSC_0996.JPG /Files/images/DSC_1065.JPG
/Files/images/DSC_1021.JPG /Files/images/DSC_1016.JPG
/Files/images/DSC_1129.JPG /Files/images/DSC_1168.JPG

ОБЕРЕГИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Без верби на покуті та хрещеної ікони, без пучечка зілля, старої підкови та вишитого рушника наші пращури не уявляли свого життя. Ці речі супроводжували їх від першого крику до останнього подиху, уособлювали добро й силу, захищали від всіляких негараздів. Вони були не лише користними, їх наділяли магічними властивостями і свято вірили в їхню наприродну таємничу силу. Такі магічні речі існували і існують у культурній традиції кожного народу і називаються оберегами.
Здавна нашим пращурам оберегами слугували трави та дерева, птахи та звірі, пізніше - спеціально виготовлені "магічні" предмети. Обереги були хатніми та такими, що брали в дорогу. Існували обереги від чорних сил та хвороб, обереги шлюбу та щасливого життя, родинного захисту. Спільним у свіх цих речей було те, що вони трималися на сильній людській вірі, заряджалися нею, вони були в душах людей, котрі щиро вірили в їхню надприродну силу.

/Files/images/20161207_151958.jpg ЛЯЛЬКА - МОТАНКА

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.

Здавен давен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід. Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя, За уявленнями язичників через обличчя в ляльку вселяється душа. Тому наші предки намагалися уникати процесу "олюднення" власноруч виготовлених ляльок.Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховували. Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)... Матеріалами для виготовлення служили натуральні матеріали (сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерна). Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою.Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом... Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля! Українці вірили, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з поколінння в покоління. Вважалося, що цей символ приносить їм багатство та успіх. Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки. Оскільки робилась лялька-мотанка з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь, то й не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, її давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона мала охороняти це місце від нечистої сили до народження наступної дитини. Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена. При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовля. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охрони її сну та здоровя. Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла та достатку. Лялька-наречена захищала дівчат від недобрих очей і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і повинна привабити багатого нареченого.Зазвичай мотанка виготовлялась з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів. Може бути сплетена з соломи зовсім без застoсування нитки.Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва - мотанка. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! І Не колоти її! Усе в ляльці є символічним, навіть сакральним. За народними віруваннями руки були символом того, що дівчинка-власниця буде працьовитою господинею, лялька з дитиною - знак матері-берегині сімейного вогнища. Голову ляльки обовязково потібно вінчати або косою, або ж хустиною, намисто на ляльці-мотанці - це символ достатку та багатства.


/Files/images/foto-full-30710-1941_1303239931.jpg ПИСАНКА

Різні магічні знаки набували свого відображення в орнаменті писанки. Який же Великдень без яскраво-веселих, різнобарвних писанок?

Яйце - це символ Всесвіту, за давніми віруваннями наших пращурів, Історія писанки сягає сивої давнини і пов'язана з поганським культом уславлення вічного закону весняного пробудження усього живого на землі.

Група орнаментів, найбільш поширених на писанках, - це знаки Всесвіту та Сонця, а також зображення хвильки ("безконечника").

У писанкових орнаментах дуже поширеним є зображення сосонки - трави, що найпершою з'являється на піщаних грунтах і плететься, наче змійка. Ця деталь у писанкарстві пов'язана з культом небесного змія, який, вважали наші предки, запліднював усе живе на землі. Цей культ поступово зник після прийняття християнства, натомість з'явилися на писанках гілочки верби, маки й інша рослинність, що буяє навесні. Усі магічні знаки та символи воскресіння природи були невипадковими на писанках. Вони уславлювали життєдайні сили - сонце й воду, від яких залежали життя й добробут наших пращурів.

/Files/images/07.jpg ДІДУХ

Дідух — обжинковий або зажинковий сніп, виготовлений з житніх пучків або плетених пучечків, який ставлять на покуті у Різдвяні свята. Вважається, що в ньому перебувають душі померлих предків. Добрий дух–Дідух сприяє родючості нив та добробуту господаря.За прадавніми традиціями предків, покровителем родоводу, богом усіх душ тих, хто відійшов від родини в зоряне царство і хто єднає та здійснює зв’язок предків з нащадками, вважається Дідух.Для людей Дідух, Дід — це дух поля, дух Дажбога, справжній земний бог життя та ще своєрідний обжинковий або зажинковий сніп, виготовлений з житніх або пшеничних пучечків, котрі обв’язуються кольоровими стрічками або стеблиною та складаються докупи. За повір’ям, жниця, яка зав’язувала останній сніп жита, повинна цього року народити дитину, бо це зав’язування снопа символічно нагадує зав’язування пуповини. Вигадливої форми сніп—Дідух ставлять здебільшого на покуті у Різдвяні свята, під час освячення дитини і в дні весілля. Він є уособленням вічності Роду, оскільки вважається, що душі предків постійно підтримують зв’язок з родиною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості нив, стежать щоб у родині був лад і спокій. Найбільш традиційно вшановують Дідуха на різдвяно—новорічні свята. Дух дідів—прапрадідів приходить тоді лише в ті сім’ї, в яких у почесному кутку хати — покуті та ще й протягом тижня або навіть до Водохреща стоїть охоронець родини від злих та нечистих сил поважний Сніп—Рай, оздоблений засушеними квітами та кольоровими стрічками У світлицю Дідуха вносять та ставляють напередодні Багатої куті, тобто в день, що передував Різдву. Цей день в народі називають ще Багата вечеря, бо саме в цей Святий Вечір із настанням сутінків духи прародителів приходять до своїх родичів відзначати час народин молодого Божича Коляди. На їх честь біля Дідуха обов’язково ставлять новий горщик з кутею та узвар, тобто коливо, що вважається поминальною стравою духів, добрі душі яких є охоронцями посівів та врожаїв від пожежі, повеней, бурі та граду. Напередодні народження місяця (28 грудня) опівночі Дідуха виносять з хати, бо в цей час добрі душі залишають родину і відправляються на свої постійні місця проживання. Вважається, що тоді на подвір’ї можна почути як Новий рік проганяє Старого, який старається забрати з собою все, а Новий намагається віддати лише лихе, тому частину Дідуха разом з сміттям від раніш заметеної хати підпалюють. Цей вогонь вважається священним. Він очищає людські душі та спопеляє усі торішні сили аби чистішими увійти у Новий рік. Дим спрямовують так, щоб він обкурював фруктові дерева, аби добре родили і не побив їх мороз чи град. Потім через нього переганяють домашню худобу. У липні, коли настає час зажинок, умившись джерельною водою та помолившись, люди удосвіта йдуть в поле, щоб зробити жнив’яний почин — обрядовий сніп. У цей день дух предків особливо уважний до людей, а тому годиться бути чемним, не підвищувати голос. При цьому готують непарну кількість снопів (3, 5 чи 7), ставлять їх в коло, а посередині кладуть зажинковий хрест. Зажинковий хрест — дві жменьки збіжжя складених навхрест. Згодом, коли настануть власне жнива, вшановують покровителя врожаю Спаса та бога Перуна. В кінці косовиці, зробивши «Спасову бороду» жінки—жниці витягують з кожної копи по колосочку і роблять з них квітку—китицю, сніп—рай, або плетуть колосяний хрест і несуть в село. Зерно з «бороди» витрушували на землю, щоб випустити духа поля, клали на землю хліб і воду, потім всі хто хотів лягали на ниву, й качалися по ній, щоб Мати—Земля повернула втрачені сили. Саме цей обжинковий сніп—рай, або Дідух, на Різдво ставлять на покуть.

/Files/images/вишиванка.jpg ВИШИВАНКА

Про те, що вишивка була відома з незапам'ятних часів, свідчать навіть камяні "скіфські" баби, на яких добре видно схематичні зображення вишивки на уставках, подолі, манжетах рукавів.

Зображені кружки, зубці, ромби, зигзаги давніх орнаментів нині сприймаються нами як абстрактні лінії. Проте наші праматері не тільки зображали їх,але й "читали": це була складна абстрактно-знакова система, що давала змогу пізнавати навколишній світ і навколишню дійсність. Ці символізували зображення землі й води, людей і тварин, птахів і рослин

Вишиванка - символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, любові, святості, оберіг. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони ревно зберігалися й передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як рослинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності й кохання. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування, занепаду

Казковими візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки-прагнули до краси, до самобутності. Готували дівчата й собі до свят найкращі вбрання, вишиваючи нитками, гаптуючи сріблом, золотом, бісером, перлинанми, коштовними каміннями тощо.

/Files/images/ukraine_1.jpg

У сучасних умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави.

Метою національно - патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.

Патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, з якої зароджується любов до рідної країни, а й виховання шанобливого ставлення до людини - трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки , традицій держави, загальнонародних свят.

/Files/images/withivy.gif

Державні символи України

/Files/images/флаг.jpeg /Files/images/герб.jpg /Files/images/гімн.jpg
Згідно ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України, офіційне використання яких розпочалося з відповідних рішень Верховної Ради України в січні – лютому 1992 року. Але наші державні символи, звісно, мають значно глибше історичне коріння. "Найстаршим" є Герб, адже він зустрічається на срібних і золотих монетах, державних печатках часів київських князів Володимира Великого ( правив у 980 - 1015 роках) і Ярослава Мудрого (правив у 1019 - 1054 роках) та їх нащадків. Синьо-жовтий прапор з'явився як символ українського самоврядування та національної ідентифікації в Австрійській імперії 1848 року. Після революційних подій 1905 року він активно поширився на всій придніпровській Україні. У переддень свята Незалежності, 23 серпня ми традиційно вшановуємо Державний Прапор України згідно Указу Президента України Л.Кучми від 23 серпня 2004 року № 987. "Наймолодшим" державним символом є Гімн "Ще не вмерла України…". Його сучасна редакція закріплена Законом України від 2003 року. Первісна поезія була написана 1862 року поетом і етнографом Павлом Платоновичем Чубинським (1839 - 1884). Згодом вірш завдяки композитору і диригенту Михайлу Михайловичу Вербицькому (1815 - 1870) став піснею для хорового виконання. Не дивно, що саме ці три історичні символи українського прагнення до свободи і незалежності стали вперше державними у 1918 році в часи Української Народної Республіки. Отже, наш Герб існує понад 1000 років , Прапор має 164 роки, а Гімн святкує ювілей - 150 років..

/Files/images/withivy.gif

/Files/images/бк.png


Кiлькiсть переглядiв: 103

Фотогалерея

Дата останньої зміни 18 Жовтня 2018

Цей сайт безкоштовний!